Успіх

Розповідаю де взяти знання про бонсай абсолютно безкоштовно

У книзі, глава “Де взяти знання” рясніє посиланнями на всі зазначені джерела. Щоб не порушувати правила Дзена вони все прибрано. Однак і в безкоштовному уривку книги вони теж не працюють. Всі ці джерела абсолютно безкоштовні і, щоб вирішити проблему з їх доступністю через Дзен, я швидше за все напишу тут про кожному невелику статтю. Єдине джерело знань, який ви не знайдете в інтернеті це Леонід Михайлович Фомін. Майстер ділиться своїми знаннями лише офлайн.

Де взяти знання

Звідки ж беруться знання про бонсай? Природно, від майстрів цієї справи, яких безліч в Японії. Трохи менше в інших країнах і в Росії їх зовсім одиниці. Але це не привід засмучуватися. Самоосвіта теж ніхто не відміняв. Головне – мати бажання поглинати знання, а знайти їх не така вже й проблема. Першою допомогою для любителів бонсай в нашій країні часто стає бонсай форум. Хоча краще почати з книг. Тому, зайшовши на форум, почніть зі списку літератури. Більша частина із них однотипні, але для розуміння принципів бонсай дуже корисні. Кожен автор описує процес створення бонсай через призму власного сприйняття цього мистецтва. Відмінною підмогою любителям бонсай в останній рік стали хлопці з бонсай клубу. Хлопці весь час у пошуку джерел знань про бонсай, якими вони щедро діляться зі своїми передплатниками у групах соціальних мереж і на каналі в youtube. Таке місце де можна знайти посилання майже на всіх майстрів нашої, і не тільки країни.

Першим джерелом моїх знань були статті на дачних сайтах. Зараз, після пройденого шляху, я можу сказати, що писали їх люди дуже віддалено знайомі з бонсай. Та і в більшості випадків це продукт рерайта і дуже неякісного. У підсумку після закінчення п’яти років всі мої починання пішли прахом і довелося починати все спочатку. На цей раз я вирішила взятися за самонавчання грунтовно і копнути глибше. Всі дачні сайти з поверхневими статтями про бонсай були відкинуті в сторону, як непотрібні.

Я стала шукати реальних людей, які займаються цим мистецтвом. Так я потрапила на форум бонсай. Спочатку на старий, створений колись дуже давно Олександром Виняром. Про нього можна дізнатися зі статті Павла Горбачова про історію бонсай в Росії. Через старий форум Олександра Віняра я знайшла наш Російський і Український форуми. Пошуковик по Російському форуму видав мені профіль людини, яка живе зі мною в одному місті. Це було так хвилююче. Вже не пам’ятаю, писала я йому на самому форумі, але я знайшла його сторінку в соцмережі і напросилася на знайомство, і мені не відмовили. Так почалося наше віртуальне знайомство з Леонідом Михайловичем Фоміним, про який я вже писала . Ми домовилися про зустріч у мене. Колекція у мене на той момент була маленька і непоказна, але Леонід Михайлович мене похвалив за завзяття. А про мої «прутики» і «пеньочки» тактовно сказав, що він таких не бере в роботу, так як у нього немає в запасі двадцяти років. І запросив в гості до себе, познайомитися з його колекцією. Спеціалізація Леоніда Михайловича – хвойні. Саме вони йому ближче до серця, він їх зрозумів і вони становлять більшу частину його колекції.

Згодом я перечитала майже весь форум, відвівши особливу увагу, переведеним статтями від іменитих майстрів. Спочатку весь цей потік інформації був кашею в голові. З каші все це почало перетворюватися на досвід через практику. Ось тут варто сказати, що скільки б ви не знали про бонсай – вся ця інформація ніщо без практики. Саме на практиці прийшло розуміння що досить значна частина наявної інформації зайва і непотрібна, а часом і шкідлива. Однак мої висновки стосуються тільки мене. Справа в тому, що інформація, досвід і знання іменитих майстрів, були накопичені для абсолютно інших регіонів нашої Матінки Землі, в абсолютно інших кліматичних умовах. Всі ці усвідомлення приходили через втрати. Це дуже неприємно і може відбити охоту займатися бонсай. Спасибі моєму вчителю, який тактовно натякав на те, що багато з описаних технік вирощування бонсай не підходить для південного регіону. Проте, для отримання досвіду або з упертости, я все одно отсаживала кілька рослин з описаних технологій, а решта, як радив майстер. Так в моїй голові сформувався алгоритм вирощування бонсай на півдні нашої країни і в умовах саме мого ділянки землі. До того ж я зрозуміла чому нам не підходять деякі перевірені техніки вирощування бонсай досвідчених майстрів.

Протягом усього цього періоду я не переставала поглинати інформацію з мережі. Це були особисті сайти майстрів бонсай з інших країн, відеоблоги і книги. Найбільш інформативними для мене були книги Масакуни Кавасумі і Крейга Кассинса. Дуже рекомендую до прочитання спочатку і через рік. Книги сприймаються зовсім по – різному. А ще я весь час діставала питаннями свою подругу Ангеліну Лагошину, більш просунуту в знаннях ботаніки і фізіології рослин ніж я. Так що вона теж мій учитель. Нехай навчання було і не конкретно бонсай, але без її уроків з органічної хімії я б ні за що не вступила в університет. А згодом вона дуже допомогла в розумінні фізіології рослин.

Трохи відступивши від бонсай і повернувшись в минуле, хочу сказати, що потрібні знання приходять до нас протягом усього життя. У шкільні роки я захоплювалася різьбленням по дереву. Тато навіть возив мене до одного з своїх друзів, різьбярів по дереву, щоб той дав мені пару уроків. Ботнер Едуард Васильович був віртуозним різьбярем і цікавою людиною. Він створював абсолютно фантастичні авторські різьблені сходи. Цей досвід стане в нагоді мені тепер в бонсай. Також у шкільні роки я вчилася віршування і прозі. Викладач Російської мови та літератури Єльцова Тамара Володимирівна займалася зі мною після уроків абсолютно безкоштовно, тому що вчитель не за професією, а за покликанням. Пізніше в коледжі, я вчилася моделювання і конструювання одягу. І ця професія непогано мене забезпечувала, але чогось не вистачало. Так я поступила в технологічний університет на садово-паркове будівництво. В обох моїх професіях була така дисципліна, як спецрісунок. Університет дав мені загальні знання з настільки необхідним зараз ґрунтознавства, дендрології, фізіології рослин, кліматології, фітопатології та ентомології і ще цілого ряду дисциплін.

Ну і, звичайно ж, сила вашої думки здатна притягувати до потрібних вам людей. Так у моєму житті відбулося знайомство З Толстікової Тетяною Миколаївною. Його ініціатором була моя подруга Ангеліна. Для мене це дуже важливе знайомство. Тетяна Миколаївна спеціаліст з хвойним і скрупульозний ботанік старої школи. Так у моєму житті зібралося вже два спеціаліста з хвойним.

Згодом у мене з’явився третій вчитель Володимир Володимирович Метеліченко. Його пристрасть листяні. Але найбільше він допоміг мені знайти упевненість. Навчив більше слухати саме себе відкидаючи «лушпиння зашкарублих і застарілих думок». Він же навчив мене думати своєю головою і не бояться самостійно приймати рішення в роботі з деревами. Бонсай це постійний рух. Тут як ні де розумієш, що час не повернути назад, тільки вперед. І саме час-найцінніший ресурс. Воно занадто цінне, щоб його витрачати на марну метушню. Для моїх цілей в житті це було саме те знайомство, яке мені було дуже необхідно. Саме він витягнув мене на самостійну майданчик у вигляді каналу на youtube.

Окремо хочеться виділити бонсай клуб. Хоч хлопці і течуть за течією, повертаючи по руслу річки, їх внесок у розвиток бонсай неоціненний. Саме з цього клубу і каналу на ютуб почалася друга хвиля розвитку бонсай в нашій країні. Тонкий струмочок їх починання перетворився на бурхливу річку з сотень потоків любителів бонсай. Адже по суті скільки було джерел знань про бонсай до цього? З хороших, що я знайшла – тільки форум. Зараз по тегу «бонсай» ви знайдете джерело знань у будь-якій соціальній мережі. А на ютуб каналі хлопців не засвітився напевно тільки ледачий. Може я трохи перебільшую, але такий мій погляд на ситуацію.